УВІНЧЕНА КВІТАМИ

КВІТКОВИЙ «БІЛОКУРІВСЬКИЙ» ЗАЛ ВІДКРИТО

Буйна. 1944-1947

 «Найквітковішіа» художниця України Катерина Білокур не мала жодної освіти – ні початкової шкільної, ні художньої, – піднялася на високий щабель професійної майстерності і головне – віднайшла свою манеру живопису і свій стиль. Її історія – унікальна в світовому контексті, як це завжди буває з цими рідкісними людьми – геніями.

      Її біографія, ймовірно, могла б стати сюжетом до голлівудського фільму. Адже до школи Катерина Білокур не ходила, вчилась писати і читати самотужки. 

Катерина  Василівна Білокур (1900-1961)
біля мольберту  малює квіти

   В дитинстві збирала з печі вуглинки й розмальовувала стіни, потайки забирала олівці брата і прикрашала квітами зошити. Коли стала стала старшою, замість того, щоб займатись хатньою роботою, тікала в поля і малювала – часто на звичайному полотні, яке прала, аби малювати знову. Пензлики робила сама, фарби також з настоїв буряка, бузини, калини. Усе сама, ніхто не вчив.

Півонії. 1946.

 Пізніше, через відсутність атестату, Катерина Білокур не змогла вступити до художнього технікуму, пізніше до театрального училища. Від смутку й розчарувань рятувало мистецтво: відвідувала сільськи театральний гурток, малювала для театральних постановок декорації, сама грала на сцені.

Театральний гурток. с.Богданівка.
На фото (нижній, ряд у центрі) Катерина Білокур з односельцями

   Катерина була привабливою дівчиною і шанувальників в рідному селі вистачало, але ніхто з них не розумів її захоплення живописом. Женихи дивувалися і вимагали залишити творчі мрії, кажучи «Як? Моя дружина буде Мазилка!?». Серед шанувальників був і Олександр Кравченко, якого дещо загадково називають «знехтуваним женихом» Катерини. Можливо, ця історія пов’язана саме з ним: художниця відкинула подарований їй букет зі словами: «Якщо ти до квітів жорстокий, то на яку ласку мені сподіватися від тебе?» Адже квіти – живі, їх не можна рвати... Сватам відмовляла, бо гадала, що через сімейні клопоти не зможе малювати, а у 34 роки наслухавшись докорів батьків, вирішила втопитись. На щастя, її вчасно побачила мати і зупинила, та невдала спроба самогубства у крижаній воді, до кінця життя давала про себе знати болями в ногах.

Квіти та горіхи.1948.

Хай малює, і навіть привели їй іконописця, щоб навчив правильно ґрунтувати полотна. На картинах Білокур сотні квітів, та жодну з них не зривала, називала дітьми. Що не вдалось засіяти на горді, шукала за кілометри від дому.  

        Популярною її зробить співачка Оксана Петрусенко.

     Катерина надішле їй одну картину і цього вистачить щоб продемонструвати талант. 

       Спочатку виставки проходитимуть в області, далі Київ, Москва, і нарешті Париж.

   1954 року на Міжнародній виставці в Парижі три картини Білокур: «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» – були внесені до експозиції радянського мистецтва і принесли їй світову славу.

Берізка, 1934
 (не повернулась з Парижу)

Колгоспне  поле, 1948-1949

Цар - колос, 1949

    Саме на цій виставці її картини побачив Пабло Пікассо, який був вражений талантом української художниці. Він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!» Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою – Серафін Луїз із Сандлі.

Па́бло Ру́їс Піка́ссо 

   Добра і пробачлива Білокур переживала всі труднощі з гідністю все своє життя. Навряд чи вона могла мріяти про те, що такий, всесвітньо відомий художник, як Пікассо, назве її генієм. Це сталося, коли їй виповнилось більше 50-ти років. Але до цього, простій селянці Катерині, довелося багато пройти.

  Творчість Катерини Білокур належить до найкращих надбань української культури XX століття.

ЗАПРОШУЮ ВІДВІДУВАЧІВ ДО КВІТКОВОГО «БІЛОКУРІВСЬКОГО» ЗАЛУ 

Детальніше про життєвий шлях і творчість Катерини Білокур читайте тут:

http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-2418A49EFB8A8/list-1709F679F27

https://artslooker.com/ukrayinska-hudozhnitsya-yaka-vrazila-pablo-pikasso-ta-vsyu-yevropu/