ЦІКАВО ЗНАТИ

«ШАНУЙ   КРАСУ  ЗМОЛОДУ»

Бажання залишатися молодою і красивою – одвічна одержимість жінок різного віку. Історики довели, що майстерність макіяжу, вміння доглядати за своїм тілом і волоссям йде корінням в далеке минуле. Ще в давнину жінки навчилися за допомогою підручних засобів, таких як глина і попіл, винаходити маски для обличчя і тіла, а також створювати елементарні засоби декоративної косметики.

       У Київській Русі прості і чисті жінки – діти природи, як це не здається дивним прихильникам “природності”, фарбувалися надзвичайно багато, саме через свою простоту. У косметичних цілях, як і у всіх інших країнах, застосовувалися, в основному, рослинні засоби, властивості яких наші пращури знали досконало.

      Наприклад, для рум’ян і помади використовували сік малини, вишні, натирали щоки буряком. На чорніння очей і брів йшла чорна сажа, іноді використовувалася коричнева фарба. Для додання шкірі білизни брали пшеничне борошно або крейду. Для такої процедури так само використовували рослини, наприклад, шкіркою цибулі фарбували волосся в коричневий колір, шафраном з ромашкою – в біло-жовтий. Червону фарбу отримували з барбарису, малинову – з молодого листя яблуні, зелену – з пір’я цибулі, листя кропиви, жовту – з листя шафрану, щавлю і кори вільхи і т. д. Знали “характер” кожного кольору і його вплив на людину, з допомогою якого можна було закохати в себе, або навпаки, відвадити, тощо.

       Особливо ретельно стародавні українки дбали про те, як виглядає обличчя. Для додання шкірі обличчя здорового, привабливого вигляду, а також для розгладження зморшок, не шкодували ні молока, ні сметани, ні яєчних жовтків. Матері ділилися зі своїми дочками секретами краси, наприклад про те, що відвар петрушки і огірковий сік відбілюють шкіру, а настій волошки хороший при жирній, пористій шкірі. Кропива і коріння лопуха служили лікувальним засобом для боротьби з лупою і випаданням волосся.

     Особливо поширені були лазні зі своєрідним хльостким масажем віниками. Для освіження тіла робили масажі з мазями, приготованими на травах, застосовували так званий “холодець” – настій з м’яти.Побутова косметика у жінок Київської Русі грунтувалася на застосуванні крім продуктів тваринного походження (молока, кислого молока, сметани, меду, тваринних жирів) різних рослин – огірків, капусти, моркви, буряка і ін. Русинки знали, що огірковий сік, відвар петрушки роблять обличчя білим, а рослинні жири пом’якшують і відновлюють еластичність шкіри обличчя, шиї і рук.

       Їм були добре відомі і лікувальні властивості дикорослих трав. Вони збирали квітки, траву, ягоди, плоди, коріння рослин і вміло використовували їх для приготування лікарських і косметичних засобів. Особливо популярні були м’ята, ромашка, волошка, звіробій, мати-й-мачуха, подорожник, лопух, кропива, хміль, дубова кора і ін. Настоєм волошки, наприклад, протирали жирну, пористу шкіру; подорожник, листя кропиви, мати-й-мачухи, коріння лопуха застосовували при лупі та випаданні волосся; буряком користувалися як рум’янами.

        Перші рукописні відомості медичного змісту з’явилися в Київській Русі в IX ст. А в 30-х роках XII століття онукою Володимира Мономаха Зоєю (Євпраксією) вже було написано твір під назвою “Мазі”, в якому, поряд з відомостями про різні хвороби і способи лікування, наведені поради по догляду за тілом, рецепти від “паршивости голови”, засоби від поганого запаху з рота і для чищення зубів.